Шевченківські лауреати
4 липня народилися українські письменники Петро Панч та Ігор Римарук.
«Був одним із тих небагатьох фізично уцілілих, морально стероризованих, та все ж таких, що й далі залишаються вірні собі і, як можуть, в найскладніших умовах тоталітаризму підтримують ледь жевріюче життя української культури». Олесь Гончар
Петро Йосипович Панч (Панченко)– справді один з тих небагатьох, кому поталанило вижити, коли ціле покоління українських митців, у тому числі – його друзі В. Вражливий, Г. Епік, М. Йогансен — полягло у радянських катівнях і таборах. Петро Панченко мав усі шанси тяжко поплатитися за своє минуле петлюрівського оіцера, за участь у боях проти більшовиків під прапорами УНР. Зрештою, також — і за участь у літературних об’єднаннях «Плуг», «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ), «Всеукраїнська спілка пролетарських письменників» (ВУСПП), розгромлених під орудою ВКП(б) – НКВС.
Національною премією імені Тараса Шевченка відзначений за автобіографічну повість «На калиновім мості».
В 1974 р. Ігор Римарук закінчив Западинецьку середню школу з золотою медаллю. В 1979 р. — Київський державний університеті ім. Т. Шевченка, факультет журналістики. Працював у редакції газети “Вісті з України”, у видавництві “Молодь”. У 1991-1994 рр. – завідувач редакції видавництва “Дніпро”. З 1994 р. – заступник головного редактора, головний редактор журналу “Сучасність”. У 2004 р. став Президентом Асоціації українських письменників.
Його перше друковане слово з'явилося на світ в 1976 р. у журналі “Дніпро”. Потім друкувався у журналі “Жовтень", альманасі "Вітрила", газеті “Літературна Україна".
В І984 р. вийшла перша книга І. Римарука "Висока вода", поет був прийнятий до Спілки письменників України. У 1988 р. вийшла збірка “Упродовж снігопаду”, а в 1991 р. – “Нічні голоси”. Збірка була удостоєна обласної літератургої премії імені ім. В. Булаєнка. Вірші поета перекладено багатьма мовами світу, надруковано в англо-, іспано-, польсько-, румуно-, шведсько-, німецько-мовних антологіях української поезії.
Петро Панч (4.07.1891 - 1.12.1978)
«Був одним із тих небагатьох фізично уцілілих, морально стероризованих, та все ж таких, що й далі залишаються вірні собі і, як можуть, в найскладніших умовах тоталітаризму підтримують ледь жевріюче життя української культури». Олесь Гончар
Петро Йосипович Панч (Панченко)– справді один з тих небагатьох, кому поталанило вижити, коли ціле покоління українських митців, у тому числі – його друзі В. Вражливий, Г. Епік, М. Йогансен — полягло у радянських катівнях і таборах. Петро Панченко мав усі шанси тяжко поплатитися за своє минуле петлюрівського оіцера, за участь у боях проти більшовиків під прапорами УНР. Зрештою, також — і за участь у літературних об’єднаннях «Плуг», «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ), «Всеукраїнська спілка пролетарських письменників» (ВУСПП), розгромлених під орудою ВКП(б) – НКВС.
Національною премією імені Тараса Шевченка відзначений за автобіографічну повість «На калиновім мості».
Ігор Римарук (4.07.1958 – 3.10.2008)
В 1974 р. Ігор Римарук закінчив Западинецьку середню школу з золотою медаллю. В 1979 р. — Київський державний університеті ім. Т. Шевченка, факультет журналістики. Працював у редакції газети “Вісті з України”, у видавництві “Молодь”. У 1991-1994 рр. – завідувач редакції видавництва “Дніпро”. З 1994 р. – заступник головного редактора, головний редактор журналу “Сучасність”. У 2004 р. став Президентом Асоціації українських письменників.
Його перше друковане слово з'явилося на світ в 1976 р. у журналі “Дніпро”. Потім друкувався у журналі “Жовтень", альманасі "Вітрила", газеті “Літературна Україна".
В І984 р. вийшла перша книга І. Римарука "Висока вода", поет був прийнятий до Спілки письменників України. У 1988 р. вийшла збірка “Упродовж снігопаду”, а в 1991 р. – “Нічні голоси”. Збірка була удостоєна обласної літератургої премії імені ім. В. Булаєнка. Вірші поета перекладено багатьма мовами світу, надруковано в англо-, іспано-, польсько-, румуно-, шведсько-, німецько-мовних антологіях української поезії.
Коментарі
Дописати коментар