28 липня – День Української Державності
28 липня, у День хрещення Київської Русі, відзначатимуть День Української Державності. Відповідний указ Президент Володимир Зеленський підписав у День Незалежності 2021 року.
Національна державність країни відбувалась досить складно і упродовж тривалого часу. Незважаючи на всі труднощі, українська державність зміцніла і має свою давню історію.
Традиційно виділяють такі етапи розвитку української державності: Київську Русь; козацьку державу XVI-XVIII ст.; державність Української Народної Республіки; державність Радянської України; сучасну відроджену Українську державу.
Першим етапом становлення української державності була Русь, яка почала формуватися у результаті об’єднання слов’янських племен у VII-VIII століттях. Це була ранньоукраїнська держава з центром у Києві. Найбільшого розвитку Київська Русь досягла за часів князювання Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.). Але після смерті Ярослава почався період князівських міжусобиць і феодальної роздробленості Русі. Цим скористалися татаро-монголи, які захопили східну та центральну її частини, а згодом і польсько-литовські князі приєднали західну частину території Київської держави, що й привело до її розпаду.
У XII ст. після розпаду Руської держави з великих князівств, що в цей час існували на території України, виділялися Галицьке і Волинське, які в 1199 р. об’єдналися в одну Галицько-Волинську державу. Ця держава продовжила державотворчі традиції на українських землях. Найбільшого розвитку Галицько-Волинська держава досягла за князя Данила Романовича (1238-1264 рр.). Князь Данило став наймогутнішим з усіх руськоукраїнських князів, одним із тих, хто зупинив Орду перед Європою.
Розвиток Галицько-Волинської держави був перерваний у середині XIII ст. вторгненням монголо-татар. Часті спустошливі татарські набіги, боярські міжусобиці, економічні проблеми послабили могутність Галицько-Волинського князівства, чим скористались сусідні держави. У першій половині XIV ст. розпочався період глибокого занепаду Галицько-Волинської держави.
Другий етап розвитку української державності започаткувала перемога українського народу в Національно-визвольній війні 1648-1654 років. Її результатом стало відродження Української козацької держави – Гетьманщини. Правове оформлення та закріплення відбулось у Зборівському (1649 р.) та Білоцерківському (1651 р.) договорах, які Б. Хмельницький уклав із Річчю Посполитою. Укладення українсько-московського договору 1654 р. прирікало Україну на поступове обмеження та ліквідацію її державності.
Третій важливий історичний період відновлення української державності – національно-визвольні змагання 1917-1921 років. Революційні події в Україні призвели до проголошення національної державності у формі Української Народної Республіки за Центральної Ради, Української Держави за П. Скоропадського, Української Народної Республіки за Директорії і Західноукраїнської Народної Республіки. 22 січня 1919 р. відбулася Злука західних і східних українських земель. Наслідки Першої світової війни і вирішення Паризькою мирною конференцією територіальних питань в післявоєнній Європі обернулися тим, що українцям довелося жити на території чотирьох держав – Польщі, Румунії, Чехословаччини, РРФСР.
У радянський період була створена Українська Радянська Соціалістична Республіка (1919 р.). Цей етап відомий сталінськими репресіями, геноцидом українців та голодоморами. УРСР припинила своє існування з розпадом Радянського Союзу.
16 липня 1990 року Верховною Радою було прийнято Декларацію про державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади. Найбільшою подією в історії України стало 24 серпня 1991 року – проголошена незалежність України. Після Всеукраїнського референдуму незалежність України визнала міжнародна спільнота. Почалася нова сторінка в історії України. 15 січня 1992 року – затвердження Верховною Радою України музики Державного гімну з пісні «Ще не вмерли України...» за авторством Михайла Вербицького. 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовте полотнище як державний прапор України. 19 лютого 1992 року парламент України затвердив тризуб як Малий герб України. 28 червня 1996 року після доби безперервної роботи Верховна Рада ухвалила Основний закон – Конституцію України.
Зараз як ніколи українська державність опинилася перед черговим випробуванням через повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Але ми віримо, що перемога буде за нами і українська держава зміцніє і розквітне! Слава Україні!
Національна державність країни відбувалась досить складно і упродовж тривалого часу. Незважаючи на всі труднощі, українська державність зміцніла і має свою давню історію.
Традиційно виділяють такі етапи розвитку української державності: Київську Русь; козацьку державу XVI-XVIII ст.; державність Української Народної Республіки; державність Радянської України; сучасну відроджену Українську державу.
Першим етапом становлення української державності була Русь, яка почала формуватися у результаті об’єднання слов’янських племен у VII-VIII століттях. Це була ранньоукраїнська держава з центром у Києві. Найбільшого розвитку Київська Русь досягла за часів князювання Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.). Але після смерті Ярослава почався період князівських міжусобиць і феодальної роздробленості Русі. Цим скористалися татаро-монголи, які захопили східну та центральну її частини, а згодом і польсько-литовські князі приєднали західну частину території Київської держави, що й привело до її розпаду.
У XII ст. після розпаду Руської держави з великих князівств, що в цей час існували на території України, виділялися Галицьке і Волинське, які в 1199 р. об’єдналися в одну Галицько-Волинську державу. Ця держава продовжила державотворчі традиції на українських землях. Найбільшого розвитку Галицько-Волинська держава досягла за князя Данила Романовича (1238-1264 рр.). Князь Данило став наймогутнішим з усіх руськоукраїнських князів, одним із тих, хто зупинив Орду перед Європою.
Розвиток Галицько-Волинської держави був перерваний у середині XIII ст. вторгненням монголо-татар. Часті спустошливі татарські набіги, боярські міжусобиці, економічні проблеми послабили могутність Галицько-Волинського князівства, чим скористались сусідні держави. У першій половині XIV ст. розпочався період глибокого занепаду Галицько-Волинської держави.
Другий етап розвитку української державності започаткувала перемога українського народу в Національно-визвольній війні 1648-1654 років. Її результатом стало відродження Української козацької держави – Гетьманщини. Правове оформлення та закріплення відбулось у Зборівському (1649 р.) та Білоцерківському (1651 р.) договорах, які Б. Хмельницький уклав із Річчю Посполитою. Укладення українсько-московського договору 1654 р. прирікало Україну на поступове обмеження та ліквідацію її державності.
Третій важливий історичний період відновлення української державності – національно-визвольні змагання 1917-1921 років. Революційні події в Україні призвели до проголошення національної державності у формі Української Народної Республіки за Центральної Ради, Української Держави за П. Скоропадського, Української Народної Республіки за Директорії і Західноукраїнської Народної Республіки. 22 січня 1919 р. відбулася Злука західних і східних українських земель. Наслідки Першої світової війни і вирішення Паризькою мирною конференцією територіальних питань в післявоєнній Європі обернулися тим, що українцям довелося жити на території чотирьох держав – Польщі, Румунії, Чехословаччини, РРФСР.
У радянський період була створена Українська Радянська Соціалістична Республіка (1919 р.). Цей етап відомий сталінськими репресіями, геноцидом українців та голодоморами. УРСР припинила своє існування з розпадом Радянського Союзу.
16 липня 1990 року Верховною Радою було прийнято Декларацію про державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади. Найбільшою подією в історії України стало 24 серпня 1991 року – проголошена незалежність України. Після Всеукраїнського референдуму незалежність України визнала міжнародна спільнота. Почалася нова сторінка в історії України. 15 січня 1992 року – затвердження Верховною Радою України музики Державного гімну з пісні «Ще не вмерли України...» за авторством Михайла Вербицького. 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовте полотнище як державний прапор України. 19 лютого 1992 року парламент України затвердив тризуб як Малий герб України. 28 червня 1996 року після доби безперервної роботи Верховна Рада ухвалила Основний закон – Конституцію України.
Зараз як ніколи українська державність опинилася перед черговим випробуванням через повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Але ми віримо, що перемога буде за нами і українська держава зміцніє і розквітне! Слава Україні!
Коментарі
Дописати коментар