Психосоціальна компетентність: які життєво важливі навички необхідно прищепити дітям?

Психосоціальна компетентність – це здатність особистості відповідати вимогам і завданням, які ставить перед нею повсякденне життя, а також уміння зберігати психічний добробут, бути гнучким і адекватним у поведінці, у спілкуванні з людьми та навколишнім світом.

Прискорення темпу життя, науково-технічний прогрес, соціальні зміни з кожним роком збільшують вимоги до маленької людини, яка щойно розпочинає свій життєвий шлях. І далеко не кожний малюк виявляється здатним ці вимоги виконати. Тому виникла необхідність допомогти в цьому.

Соціальний розвиток дитини відбувається на ґрунті емоцій, якими вона зв’язана з людським оточенням. Емоційний і соціальний аспекти розвитку перебувають у постійній взаємодії і взаємозумовленості. Емоції, які відчуває дитина до інших людей, орієнтують її на соціальну поведінку, сприяють її точності, швидкості, адекватності.

Головною ознакою позитивного емоційного стану дитини є її закріплена соціальна дія в корисному ефекті пристосування до життя.

Батьки та педагоги можуть запобігти багатьом проблемам, якщо докладуть зусиль до виховання життєво важливих навичок уже в ранньому віці дитини.

Чинники, перелічені нижче, становлять основу життєво важливих навичок, які являють собою фундамент майбутньої сильної особистості. Отже, дітям необхідні вміння:

· приймати рішення;
· розв’язувати проблеми;
· творчо мислити;
· спілкуватися;
· мислити критично;
· дружити;
· співчувати;
· опановувати емоції;
· долати стресові ситуації;
· усвідомлювати себе особистістю.

Якщо дитина підготовлена й опанувала всі ці вміння, їй не страшні повсякденні виклики. Вона зуміє чинити опір злу, приймати правильні рішення та завжди висловить свою думку чи незгоду, як би не спонукали її до негідних вчинків.