Ти мене чекай навесні...
Донбаська ніч колись мине.
Вкраїнський день ясний
настане.
Благаю, збережи себе
І повернись живим,
Мірлане!
Леся
Степовичка
2014 рік. Схід України у вогні. Мало хто міг собі уявити,
що наша Вітчизна знову запалає кривавим вогнищем війни, але іншого ґатунку – війни керованого хаосу з головною метою
– перетворення нашої країни в «недієздатну» державу.
У цій брудній війні немає серця. Брехня, зрада, розруха, сльози,
кров і смерть – така сутність сучасної гібридної війни. І тільки мужність та
єдність армії і народу допомагає стримувати такий шалений воєнний та
інформаційний тиск.
Слід зазначити, що в українців генетично закладені високі почуття до Батьківщини. Мабуть тому
Бог дарував нам найкращий куточок на Землі – Україну, а разом з нею відданість
та прагнення і жадобу збудувати ґрунтовно нову, гідну людини, державу та потребу
захищати її, навіть ціною власного життя.
Серед захисників воюють і іноземці. Це мужні хлопці-добровольці.
Вони приїхали до України з ідейних міркувань, щоб разом з нами боронити і свою
батьківщину, не допустити агресора до своїх домівок. А насправді ж, сьогодні
йде жорстока боротьба за нашу державність, за нашу незалежність, за Україну.
Доречно сказати, що ця війна спричинила не тільки
страждання, але й породила неабиякий поетичний сплеск – складають вірші як
поети, так і воїни зі зброєю в руках… Є серед них киргиз на ім’я Мірлан Байимбєков. Невгамовна енергія - це
його життєва сила, поезія – його душа…
Відділ періодичних видань Сумської ОУНБ представляє поетичну
добірку дебютанта Мірлана Байимбєкова – поета, воїна, побратима та передмову до
неї відомої української поетеси, прозаїка, перекладача Лесі Степовички.
Степовичка
Леся. Рвучкий, як вітер, палкий, як сонце, або Поетична кардіограма серця.
Передмова до поетичної добірки Мірлана Байимбєкова //
Дзвін. – 2017. – № 5. – С. 205-208.
Байимбєков
Мірлан. Ти мене чекай навесні. Поезії. // Дзвін. – 2017. – №5. – С.
209-214.
«Ти мене чекай навесні,
Коли кульбабок поля дуже рясні,
Ти мене чекай навесні,
Біля вогню заспіваймо пісні…
Коли знов запанує тепло,
Коли соком багате стебло,
Ти мене чекай навесні.
Я приїду…»
«Принциповий вільний
радикал. Маю нестерпний характер. Псих, що відстоює україномовну Україну», – ось така коротка самохарактеристика неординарної
людини з допитливим розумом та бунтарським серцем.
Про що мріє воїн-поет у ті коротенькі хвилини відпочинку?
Про рідну землю і родину. З болем пише про війну, її героїв, Україну, про
кохання та мирне майбуття. Читаючи вірші Мірлана розумієш, «що це воїн, за
плечима в якого чималий життєвий і бойовий досвід ».
Фрагменти
із його листів:
«Я
люблю маки. Як бачу макове поле – дурію. Просто маки – то візитна картка
Киргизстану. Там їх росте понад 70 видів. Хочу полазити по Джеті Огузу. То
майже поруч від татової хати – 50 км. Сумую за сестричками. А дор̀ога дорог̀а
для мене дуже. Хочу поїхати туди в травні-червні, коли маки цвітуть, водоспади
шумлять, архари та марали бігають, барси полюють та шукають другу половину».
«Я – син двох культур та двох народів, але при цьому в
мене одна мова і одна Батьківщина – це Україна. Я тільки раз даю присягу і
довічно».
А
ми, українці, в свою чергу побажаємо Мірлану самих високих чеснот, заради яких
людина приходить на Землю.
«Ти мусиш вернутись живим,
бо тобою жива Україна.
Бо таких вже давно не було,
від часів Степана й Романа…»
Леся Степовичка
Сумська ОУНБ запрошує всіх бажаючих познайомитися з поетичною добіркою
Мірлана Байимбєкова з Киргизстану.
Близнякова Катерина, бібліотекар
Коментарі
Дописати коментар