Максим Березовський – геніальний українець!
#БерезовськийУкраїнаНезалежність
Хай
композитор спить давно в могилі,
Із чорних нот, переривчастих значків,
Воскресла знову в
непереможній силі
Хвиля
любові і променистих снів.
Саша Чорний
Відділ
періодичних видань Сумської ОУНБ продовжує ділитися з читачами
найцікавішим з літературно-мистецьких журналів. Сьогодні мова піде про забутого
«Українського Моцарта» XVIII століття, славетне ім’я якого повернулося на Батьківщину зі здобуттям незалежності України.
Максим
Созонтович Березовський (1745 – 1777)
увійшов в історію української музики як яскравий представник бурхливої,
переломної для всієї світової культури епохи, що знаменувала собою перехід від
бароко до класицизму. Український геній поєднав у своїй творчості тогочасний
досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями
хорового мистецтва.
Далеко не кожній творчій особистості судилося стати виразником настроїв
свого часу, його «візитною карткою».
Народився
майбутній композитор у Глухові на Сумщині в козацькій родині, в місті, де
виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів. Початкову
музичну освіту Максим здобув у відомій співочій школі рідного міста. Продовжив
навчання у Києво-Могилянській академії, де й почав писати власні хорові
концерти, музичні твори [1].
1758 року – через виняткові
вокальні дані відряджений до Петербургу, де став солістом у придворній
співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською
музикою. У 1759 – 1760 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній
трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі [1].
Навесні 1769 року Максим Березовський
відряджений до Італії для навчання у Болонську Філармонічну Академію – найбільш
престижний музичний заклад XVIII ст., де навчалися кращі музиканти Європи того
часу. Разом з ним на курсі вчився відомий чеський композитор Йозеф Мислівечек,
а курсом раніше сам Вольфганг Амадей Моцарт. Вчителем Максима Березовського
став знаменитий Падре Джованні Баттіста Мартіні, який виховав цілу плеяду
відомих музикантів того часу. Навчання в Академії тривало 3 роки, і 15 травня
1771 року Максим Березовський з успіхом представляє свою екзаменаційну роботу з
композиції, підписану Massimo Beresovski. Цей рукопис є єдиним твором,
написаним рукою самого композитора, який дійшов до наших часів та
зберігається в архівах Академії. Після вдалих іспитів Максим Березовський
одержує почесне звання Академіка музики – найбільш престижний музичний титул,
який досить рідко присуджували у ті часи іноземним музикантам. Його ім’я
викарбуване золотими літерами на мармуровій дошці на стіні Болонської музичної
академії другим після Моцарта [2].
У цей час
Березовський знайомиться із графом Олексієм Орловим, братом фаворита Катерини
II Григорія Орлова. Граф звернув увагу на освіченого співвітчизника і частенько
замовляв йому музику. Грошi, якi Березовський отримував вiд Орлова, були для
нього, по суті, єдиним засобом iснування.
Окрилений своїми світовими успіхами, 1774 року композитор виїхав до Петербургу
на одному з кораблів ескадри Орлова. Проте там на
композитора чекали самі розчарування. Академік музики, якому професори
передвіщали світову славу, а творами захоплювалися тисячі європейських
слухачів, виявився просто непотрібним при дворі Імператриці Катерини ІІ… [2].
22
березня 1777 року композитор трагічно пішов із
життя. Існує ще версія про самогубство композитора, проте вона не є документально
підтвердженою.
Березовський – найталановитіший український композитор ХVIII століття – помер
у розквіті життя у повній самітності та бідності. Його передчасна смерть не
викликала жодного відгуку в музичному середовищі, яке неодноразово
використовувало його талант, виконавську майстерність і творчість. Березовський
– автор духовних концертів, які написав після повернення з Італії (найбільш
популярний концерт «Не кидай мене на час
старості»).
Не менш трагічна доля
судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені разом з
портретами. Більшість творів Березовського існували лише в рукописах. Були
видані тільки поодинокі композиції, які, власне, й принесли йому світову славу
[1].
На рукописах різних
його творів знаходимо дату та місце їхнього створення. Так, віднайдена лише у
ХХ столітті Соната для скрипки і чембало датована 1772 р. із
вказівкою місця написання — Піза, а єдину відому нам оперу «Демофонт» композитор створив 1773 року у Ліворно, спеціально
для карнавалу. Чотири відомі нам номери з цієї опери свідчать про неабиякий
композиторський талант Березовського, а духовні концерти займають
чільне місце у творчості композитора, і були підняті, як жанр, до найвищого
музично-художнього рівня.
Геніальне музичне обдарування та
раптова смерть у розквіті творчих сил об’єднує долю Максима Березовського та Вольфганга
Амадея Моцарта. Тому часто музикознавці називають Березовського «Українським
Моцартом» та часто порівнюють з ним. Проте на відміну від свого австрійського
колеги, творчість композитора залишається малодослідженою, чимало його музичних
творів вважаються загубленими…
Головне, що дивує: чому в спадщині видатного, визнаного в Європі й Росії
композитора залишилося всього лише декілька хорових творів? Можна припустити,
що так ретельно знищити твори, які виконувалися у всіх православних храмах
світу, могла тільки влада [3].
Взагалі, художник
і влада – серйозна, невичерпана тема, котра рано чи пізно ставить кожного
творця перед вибором, у якому художник завжди складає іспит на моральність [3].
Виникає ще більша
загадка: а яке відношення він мав до влади? Чому так рано помер – у 32 роки? І
хто за цим стоїть?
Ось такі запитання
ставив перед собою Юрій Ляшенко –
автор драми «Обірвана мелодія», яку пропонуємо
до вашої уваги.
У кожного Моцарта – свій Сальєрі…
Березовському Юрія Ляшенка природа дала ТАЛАНТ, але позбавила імунітету проти
підлості, зради, підступності… Він –
антипод негідникам усіх часів! [3]
Зі здобуттям незалежності, в Україні вперше на державному рівні відзначалося 250-річчя від дня народження Максима Березовського (1995). Відбулися численні концерти, присвячені його творчості. У Глухові встановлено пам’ятник ВЕЛИКОМУ КОМПОЗИТОРУ.
Використані джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 (дата звернення 15.
08.2021). – Назва з екрана.
[2] Асадчева Т. Максим
Березовський – забутий музичний геній зі світовим ім’ям [Електронний ресурс]
// Вечірній Київ : вебсайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/46089/ (дата
звернення 15.08.2021). – Назва з екрана.
[3] Ляшенко Ю. Обірвана мелодія: кіносценарій // Дніпро. – 2008. – №
1-2. – С. 63-136.
Катерина Близнякова, бібліотекарка
Сумської ОУНБ
Коментарі
Дописати коментар