Максим Березовський – геніальний українець!

 #БерезовськийУкраїнаНезалежність

Умовний портрет композитора

Хай композитор спить давно в могилі,
             Із чорних нот,
переривчастих значків,
                       Воскресла знову в непереможній силі
                               Хвиля любові і променистих снів
.

                                                                                   Саша Чорний

Відділ періодичних видань Сумської ОУНБ продовжує ділитися з читачами найцікавішим з літературно-мистецьких журналів. Сьогодні мова піде про забутого «Українського Моцарта» XVIII століття, славетне ім’я якого повернулося на Батьківщину зі здобуттям незалежності України.

Максим Созонтович Березовський (1745 – 1777) увійшов в історію української музики як яскравий представник бурхливої, переломної для всієї світової культури епохи, що знаменувала собою перехід від бароко до класицизму. Український геній поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. 

Далеко не кожній творчій особистості судилося стати виразником настроїв свого часу, його «візитною карткою».

Народився майбутній композитор у Глухові на Сумщині в козацькій родині, в місті, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів. Початкову музичну освіту Максим здобув у відомій співочій школі рідного міста. Продовжив навчання у Києво-Могилянській академії, де й почав писати власні хорові концерти, музичні твори [1].

1758 року – через виняткові вокальні дані відряджений до Петербургу, де став солістом у придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. У 1759 – 1760 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі [1].

Навесні 1769 року Максим Березовський відряджений до Італії для навчання у Болонську Філармонічну Академію – найбільш престижний музичний заклад XVIII ст., де навчалися кращі музиканти Європи того часу. Разом з ним на курсі вчився відомий чеський композитор Йозеф Мислівечек, а курсом раніше сам Вольфганг Амадей Моцарт. Вчителем Максима Березовського став знаменитий Падре Джованні Баттіста Мартіні, який виховав цілу плеяду відомих музикантів того часу. Навчання в Академії тривало 3 роки, і 15 травня 1771 року Максим Березовський з успіхом представляє свою екзаменаційну роботу з композиції, підписану Massimo Beresovski. Цей рукопис є єдиним твором, написаним рукою самого композитора, який дійшов до наших часів та зберігається в архівах Академії. Після вдалих іспитів Максим Березовський одержує почесне звання Академіка музики – найбільш престижний музичний титул, який досить рідко присуджували у ті часи іноземним музикантам. Його ім’я викарбуване золотими літерами на мармуровій дошці на стіні Болонської музичної академії другим після Моцарта [2].

У цей час Березовський знайомиться із графом Олексієм Орловим, братом фаворита Катерини II Григорія Орлова. Граф звернув увагу на освіченого співвітчизника і частенько замовляв йому музику. Грошi, якi Березовський отримував вiд Орлова, були для нього, по суті, єдиним засобом iснування.

Окрилений своїми світовими успіхами, 1774 року композитор виїхав до Петербургу на одному з кораблів ескадри Орлова. Проте там на композитора чекали самі розчарування. Академік музики, якому професори передвіщали світову славу, а творами захоплювалися тисячі європейських слухачів, виявився просто непотрібним при дворі Імператриці Катерини ІІ… [2].

22 березня 1777 року композитор трагічно пішов із життя. Існує ще версія про самогубство композитора, проте вона не є документально підтвердженою.

Березовський – найталановитіший український композитор ХVIII століття – помер у розквіті життя у повній самітності та бідності. Його передчасна смерть не викликала жодного відгуку в музичному середовищі, яке неодноразово використовувало його талант, виконавську майстерність і творчість. Березовський – автор духовних концертів, які написав після повернення з Італії (найбільш популярний концерт «Не кидай мене на час старості»).

Не менш трагічна доля судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені разом з портретами. Більшість творів Березовського існували лише в рукописах. Були видані тільки поодинокі композиції, які, власне, й принесли йому світову славу [1].

На рукописах різних його творів знаходимо дату та місце їхнього створення. Так, віднайдена лише у ХХ столітті Соната для скрипки і чембало датована 1772 р. із вказівкою місця написання — Піза, а єдину відому нам оперу «Демофонт» композитор створив 1773 року у Ліворно, спеціально для карнавалу. Чотири відомі нам номери з цієї опери свідчать про неабиякий композиторський талант Березовського, а духовні концерти займають чільне місце у творчості композитора, і були підняті, як жанр, до найвищого музично-художнього рівня.

Геніальне музичне обдарування та раптова смерть у розквіті творчих сил об’єднує  долю Максима Березовського та Вольфганга Амадея Моцарта. Тому часто музикознавці називають Березовського «Українським Моцартом» та часто порівнюють з ним. Проте на відміну від свого австрійського колеги, творчість композитора залишається малодослідженою, чимало його музичних творів вважаються загубленими…

Головне, що дивує: чому в спадщині видатного, визнаного в Європі й Росії композитора залишилося всього лише декілька хорових творів? Можна припустити, що так ретельно знищити твори, які виконувалися у всіх православних храмах світу, могла тільки влада [3].

Взагалі, художник і влада – серйозна, невичерпана тема, котра рано чи пізно ставить кожного творця перед вибором, у якому художник завжди складає іспит на моральність [3].

Виникає ще більша загадка: а яке відношення він мав до влади? Чому так рано помер – у 32 роки? І хто за цим стоїть?

Ось такі запитання ставив перед собою Юрій Ляшенко – автор драми «Обірвана мелодія», яку пропонуємо до вашої уваги.

 Ляшенко Ю. Обірвана мелодія: кіносценарій // Дніпро. – 2008. – № 1-2. – С. 63-136.

 «Обірвана мелодія» – не біографічний твір, хоча багато фактів узяті з біографії Максима Созонтовича, розповідає сучасникам про національну та соціальну трагедію невизнаного на батьківщині геніального самородка. 

У кожного Моцарта – свій Сальєрі… Березовському Юрія Ляшенка природа дала ТАЛАНТ, але позбавила імунітету проти підлості, зради, підступності… Він – антипод негідникам усіх часів! [3]

Зі здобуттям незалежності, в Україні вперше на державному рівні відзначалося 250-річчя від дня народження Максима Березовського (1995). Відбулися численні концерти, присвячені його творчості. У Глухові встановлено памятник ВЕЛИКОМУ КОМПОЗИТОРУ.


 Використані джерела:

 [1] Березовський Максим Созонтович [Елетронний ресурс] : Вікіпедія : вільна енциклопедія : вебсайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 (дата звернення 15. 08.2021). – Назва з екрана.

[2] Асадчева Т. Максим Березовський – забутий музичний геній зі світовим ім’ям [Електронний ресурс] // Вечірній Київ : вебсайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/46089/ (дата звернення 15.08.2021). – Назва з екрана.

[3] Ляшенко Ю. Обірвана мелодія: кіносценарій // Дніпро. – 2008. – № 1-2. – С. 63-136.

  

Катерина Близнякова, бібліотекарка Сумської ОУНБ

 


Коментарі