Василь Сліпак – СПІВАК і ВОЇН
Сумська ОУНБ разом з Україною вшановує 44-у річницю від дня народження Василя
Сліпака – всесвітньо відомого українського оперного співака, володаря
рідкісного голосу, соліста Паризької національної опери, волонтера, воїна,
учасника Революції Гідності та бойових дій на Сході України, кавалера ордена
«За мужність» I ст., Героя України, кавалера ордена «Золота Зірка».[1]
Коли мечами злоба
небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
В.
Симоненко
Земле моя!
Чарівна і кохана. У снах моїх квітуча й запашна. Люблю твоїх ланів простори
широченні, озера сині, гори, ріки та моря. Зелених луків бабок скрекіт, степів
духмяних метушню, і лісу щебет невгамовний, небес блакитну чистоту, лелеки
вірність й ніжні трелі солов’я… Люблю, як матінку, рідненька! Віддам за тебе душу
й голос свій могутній. За нашу волю я віддам життя!
Василь Ярославович Сліпак – легенда України! Великий Син
її землі! Видатна й надзвичайно глибока постать української культури XXI
століття. Співоча коштовність[1] країни. Людина, яка презентує
Україну за життя і після…
«... Ідеаліст, митець, патріот, меценат,
натхнення, приклад, брат, син, очі нації, душа та голос… Саме його голос займав
простір найпрестижніших театрів світу. Його голос – ліки! Від загубленості, від
розчарувань, від байдужості, від корисності, від хвороби-зради! Він жертвував
собою, жив лише однією справою, говорив голосом цілої країни, співав її
почуттями. Усе, що мав відправляв побратимам.
Він віддавав нажите, розуміючи, що комусь потрібна допомога», – так
характеризує Василя його соратник по
мистецтву режисер Ксенія Жорноклей. Незмінної думки й бойові побратими, рідні, друзі,
вчителі, наставники по вокалу та ми – пересічні українці.
З раннього
дитинства Василь впевнено йшов своєю дорогою:
·
з 9
років – вихованець Львівської хорової капели «Дударик»;
·
в 14
років голос Сліпака лунає в «Карнегі-Холі» (Нью-Йорк);
·
в 20
років студент із Львова отримує гран-прі на Міжнародному конкурсі у Франції;
·
в 23
роки підписує контракт із «Опера Бастилія» (Франція);
·
і
далі – блискучі концерти зі шквалом бурхливих аплодисментів в найавторитетніших
оперних театрах всього світу. Улюблена партія – Мефістофель;
·
улюблена
пісня «Місяць на небі».
Василь Сліпак –
совість нації, яскравий приклад любові до України:
· він
не пересиджував за кордоном, як це роблять багато українських хлопців, щоб не
потрапити на фронт, а пішов добровільно
на Схід в самісіньке пекло війни;
·
він
не шукав слави і багатства – вони у нього вже були;
·
він
не перетинав чужої межі – це його країна;
·
він
сумлінно виконував чоловічий обов’язок – захищав свою Вітчизну!
Передусім духовні цінності нації у всіх їх проявах стають для Василя
Ярославовича домінуючими, що позначається на його повсякденному житті і
зовнішності.
Василь є повним відображенням
пращурів-козаків: двометровий статний і плечистий українець з міцною поставою, хоробрий,
мудрий і талановитий красень з козацьким чубом й довгими вусами, доброзичливою
посмішкою; щирий і щедрий, для якого Україна понад усе!
Одна
француженка-філософеса (у фільмі «Міф») дошукалась істин, які б дали можливість
розширити горизонт пізнання козаків. І зізналася, що коли вперше побачила
Сліпака, подумала – ось він, справжній козак – синтез відваги і мистецтва. [3]
Дім Василя там, де його народ. Він завжди був непохитний, не
вагався довго і знаходився, де конче потрібен: на сцені і на війні.
Сьогодні без Василя Сліпака не уявити творче й духовне життя нашої країни.
Він безпосередній учасник процесу формування Новітньої України й назавжди залишиться
в наших серцях славнозвісним її Голосом і Героєм, безсмертним зразком для
наступних поколінь. Адже Василь – «людина, яка йде не
завдяки, а всупереч, у своєму колесі фортуни із самого початку запрограмована
на високу місію. Така людина йде в пекло і дає життя народові» [3].
Відділ періодичних видань бібліотеки пропонує
до уваги користувачів публіцистичну статтю починаючої журналістки, студентки
Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка Андріани Біли, яка знайомить нас із
Василем
Сліпаком – «міфом, який викликав емоційне збурення суспільства, додав
потуги і ще один ривок вперед впевненості, що ця війна, якщо закінчиться, то
лише нашою перемогою».
Біла
Андріана. Василь Сліпак: міфи про Міфа // Дзвін. – 2018. – №4. –
С. 123 –128.
Зірка Василя
Сліпака яскраво сяяла на мистецькому Олімпі. Для кар’єри оперної зірки у нього
були всі дані: унікальний голос бас-баритон, аристократизм у манерах і
зовнішності. Сліпак був природний, артистичний на сцені... Міг виконувати
партії як жіночим сопрано, так і чоловічим басом. Його голос дав змогу почати
сольну кар'єру у Франції, [6] [7] [4] [1] де співак прожив майже 20 років, і
стати улюбленцем всього світу! Але Сліпак «покинув славу, знехтував високим
суспільним становищем, відмовився від грошей для потреб військових, зробив
вибір між дівчиною і країною на користь України, тобто облишив усе і гайнув на
Схід, в гарячу точку». [3]
З 2014 року Василь, на псевдо «Міф», тримав оборону в найгарячіших точках
Донбасу. І загинув… 29 червня 2016 року від кулі снайпера обірвалося життя
володаря дивовижного голосу, дарованого Богом на радість людям…
І «Немає
більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх».
Славетного Сина
України назавжди прийняла рідна Львівська земля…
Вічна пам’ять Воїну Світла, що поклав своє життя на
вівтар за нашу землю, за нашу волю, за нашу мову, за народ!
Чому так сталося? Чому Василь взяв до
рук гвинтівку? Усі в один голос запевняли – друзі, кохана, фронтові побратими, наставники
з вокалу – місце Василя на сцені. Чому наразив на небезпеку себе і дозволив
світові втратити такий рідкісний контратенор, голос ангелів? [3] Один
із кількох у світі!
Хто надасть найправдивішу
відповідь як не сам співак?
–
Коли
війна, мистецтво почекає (як казали в античності – на війні музи мовчать).
–
Там (на
Сході) я не граю ролі, там я проживаю найсильніші і найунікальніші
моменти свого життя… там я не є
артистом, та я є собою.
– Ну,
нащадкам скажу — ми тут для вас і все. Ви будете жити в тій Україні, про яку ми
мріємо,
і яку ми зараз відвойовуємо!
–
Париж
замаленький для розвитку української душі! А розвивається вона найкраще в себе
вдома!
І ще одне суттєве
Послання нам, співвітчизникам, від оперної
Перлини
України, від Воїна України:
– Це
так мало і так багато – любити свою землю...
Сумська
ОУНБ запрошує всіх бажаючих познайомитися з творами інших сучасних українських
авторів з військово-патріотичної тематики.
Використані
джерела та електронні ресурси:
2.
Жорноклей Ксенія. Пам’яті Василя Сліпака // Українська
культура. – 2016. – №5. – С. 78-79.
3.
Біла Андріана. Василь Сліпак: міфи про Міфа.
Публіцистична стаття. // Дзвін.
– 2018. – №4. – С. 123 –128.
Близнякова Катерина, бібліотекар
Коментарі
Дописати коментар