Найцікавіше – в українських періодичних виданнях!
Найдавніший і найкращий літературно-художній
журнал почав своє існування у 1927 році в Харкові під назвою «Молодняк», а з
1935 року видається у Києві. Свою загальновідому назву часопис отримав у 1944
році. «Дніпро» занесене до Книги
рекордів України (2012 р.) як найдавніший літературно-художній журнал сучасних
українських авторів в категорії «Видавництво».
У 2017 році «Дніпро» святкує свій ювілей – 90 років у літературному просторі.
В його редакції працювали три Герої України – Микола Руденко, Юрій Мушкетик, Борис
Олійник – гордість журналу!
Часопис очолювали такі помітні в
нашому письменстві постаті, як Андрій Малишко, Павло Усенко, Олександр
Підсуха, Володимир Бровченко, Володимир Коломієць. Та 33 роки поспіль його головним
редактором є Микола Володимирович Луків – відомий український поет, письменник, лауреат багатьох
всеукраїнських та міжнародних премій.
У 60-х роках – пік слави журналу. На його сторінках публікувалися твори
письменників-шістдесятників України: Ліни
Костенко, Івана Драча, Бориса Олійника, Івана Світличного, Івана Дзюби, Григора
Тютюнника – тих, хто сповідував свободу творчого самовираження і намагався
відроджувати національну свідомість, боротися за збереження української мови та
культури, але за свої переконання зазнав політичних репресій.
Глянцевий, кольоровий український
часопис європейського формату і тепер приваблює своїх читачів якісною прозою,
вишуканою поезією, дотепним гумором, актуальною драмою, яскравими іменами і
новими обличчями. Тут друкуються твори як знаних, так і молодих авторів, без
обмеження віку, але всіх, хто має талант і володіє даром слова.
Впродовж усієї багаторічної історії «Дніпро» позиціонує
себе як молодіжне видання. Треба відзначити, що за підтримки шеф-редактора Євгенія Юхниці,
журнал і нині відкриває двері талановитій молоді для участі в літературних
конкурсах.
Часопис орієнтується на смаки сучасного
читача – друкує твори різних жанрів (фантастику, детективи, поезію,
пригодницьку та історичну літературу). А також все, що відбувається в
суспільстві, відбивається на його сторінках.
На сайті – усе, що потрібно знавцям літератури:
інтерактивні уроки, сценарії свят, корисні поради, місце для спілкування та
обміну досвідом.
Для тих, хто цікавиться філософією
життя та її барвами, пропонуємо розмову знаного
українського письменника Мирослава Дочинця з Андрієм Вороном,
«добре очитаним чоловіком, який стягнув зі світу й витворив свою дивовижну,
зовсім не книжну філософію і якого вже встигли назвати українським Сократом та
новітнім Сковородою. Він проповідував радість».
Дочинець М. Під Вороновим крилом: розмова / М. Дочинець // Дніпро. –
2016. - №4. – С. 50-63.
«Людиною стати – це мистецтво»
Новаліс
Ви замислювались над тим, чому людина
приходить у цей світ? Мабуть не тільки посадити дерево, побудувати оселю і
народити спадкоємця…
Проте, не всі розуміють навіщо життя
нам. Одні його марнують, а інші проживають кожний день, як останній.
Так для чого ж Бог дарує людині життя?
Деякі вважають, що людина приходить у цей світ для випробувань, другі
кажуть – для удосконалення, а треті стверджують – служити радості.
Треба відзначити, що радісна людина
множить добро, несе світло та позитив. Добрі справи, навіть самі крихітні,
надихають нас на добрі вчинки. А добрі вчинки не лишаються без уваги оточуючих.
Люди вдячні. Ось тоді наше життя стає яскравим, неповторним, наповненим радістю
і сенсом…
Саме час познайомитися з життєтекстом
«про нашу світлість», «про силу слабкості і слабкість сили», «про ціль»… –
дізнатися про все, що наповнює наше життя вірою, миром,
спокоєм і добротою з філософсько-психологічних
заповітів карпатського мудреця Світована,
неспішної
дружньої оповіді про відчуте й спостережене. Пережите й побачене захоплює і не
відпускає…
«…Колись
він був ловцем, полював задля виживання, а можливо, і з іншої потреби. Та
прийшов час, і він покинув це заняття назавжди. Але мисливець, добувач жив у
ньому. Він полював на речі іншого роду. Якось, пригадую, обмовився:
-
Ловець не сміє показувати свою зброю, бо се його ослаблює
і робить уразливим. Зброя має бути невидима, необтяжлива й невідпорна.
-
Ви таку зброю знайшли? – запитав я.
-
Так.
-
Що це?
-
Прощення, –
коротко відповів і додав: –
Прощати всіх і все. Це велика сила.
-
А слабкість? Вона вам відома?
-
Звісно.
-
А вона в чому?
-
У прощенні. Коли прощаєш усім і все…»
«Під Вороновим крилом» можна буде надовго зануритися в глибокий вимір людської
сутності. Варто тільки вдумливо читати.
«…Провідник «братства трав’яного, ягідного,
деревного, вільного й миротворчого», як він себе називав, Андрій Ворон дуже шанував творчих
людей. Називав їх годованцями муз. Пригадую, в одній нашій бесіді я запитав
його руба:
-
Кого з великих мистців ви ставите на найвищий щабель?
-
Моцарта,–
відповів він без зволікання.
-
За що?
-
За світлі таїнства звуку. Ніхто не передав радість сього
життя, пахощі сього світу, піднесеність людського серця так, як той чоловік. Не
просто чоловік – господин радости. І водночас –
жебрак смутку.
-
Як це розуміти? – здивувався я.
-
Він небо прихилив до землі, а його поховали в жебрацькій
братній могилі, сліди якої загубилися… Ось тобі й копил примарності фізичного
тривку. Тлінність плоті й животворність духа»…
Прислухайся до слів мудреця... Насолоджуйся
чистим джерелом його душі і візьми для себе найсокровенніше!
«…Писати треба так, як чуєш. А кожний чує так,
як дихає. Себто – як серце б’ється. А за читальників не журися. Вони теж серця
мають. І читатимуть серцем написане серцем… А ще затям: написане тобою належить
не тобі, а тому, хто має в сьому найбільшу потребу»….
Разом з Вороном летиш, мрієш, радієш, відчуваєш очима
серця, замислюєшся, раптом зупиняєшся й плачеш … Змінюйся, скидай з себе весь непотріб і йди
далі! Йди до себе!
Близнякова
Катерина, бібліотекар Сумської ОУНБ
Колектив Сумської
обласної універсальної наукової бібліотеки щиро вітає улюблений часопис
«Дніпро» з поважним ювілеєм та бажає творчому колективу натхнення, реалізації
всіх задумів,барвистостей, яскравостей, неповторностей, щасливої долі і
відданих читачів. Шану та повагу! А ми й надалі будемо любо пропагувати журнал
і літнім, і молодим…
Коментарі
Дописати коментар