Видання для фахівців та батьків "Дефектолог"

 

За підтримки Національної академії педагогічних наук України з січня 2007 року виходить всеукраїнське видання для фахівців та батьків «Дефектолог». Воно сприяє не тільки теоретичному обговоренню проблем, знайомству з новими цікавими методиками,  а й пропонує цілі добірки практичних корекційно-розвивальних занять, різних форм арт-терапевтичної роботи, майстер-класи, коригувально-розвиткові заняття, плани фронтальних занять з дітьми із затримкою психічного розвитку та розвитку мовлення.

Зі слів редактора : «Ми живемо в світі, у якому слово та мовлення відіграють одну з найважливіших ролей. Усі процеси життєдіяльності та культурні надбання пов’язані з мовою або можливістю висловити мисленнєве припущення». 

За останні десять років різко зросла кількість дітей, у яких є різні проблеми з мовленням. Що ж є причиною цього? Як допомогти дитині, котрій лячно розмовляти? Відповіді ви отримаєте у періодичному виданні «Дефектолог»;  темі немовленєвих дітей присвячений номер за липень-серпень 2020 року. Тут представлені  методи комплексної реабілітації, нові популярні засоби психотерапії, такі як фототерапія, чуттєва динаміка, сенсорна інтеграція. Статті підготовлені методистами, соціальними педагогами та реабілітологами Сумського обласного центру соціальної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю.

Радимо ознайомитися та використати в роботі. Видання ви можете отримати у відділі періодичних видань Сумської ОУНБ.

ДИТИНА З АУТИЗМОМ: ДІАГНОСТИКА, ВЗАЄМОДІЯ, ДОПОМОГА

У фокусі: здоров’я дітей

                                                                                                   

                                                                             Валентина ТАРАСУН, доктор пед. наук, професорка кафедри логопедії та логопсихології, 

факультет спеціальної та інклюзивної освіти 

НПУ імені М. П. Драгоманова 

    Упровадження інклюзивної освіти вимагає від педагогів та батьків розуміння нюансів розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Подана стаття допоможе навчитися власно виявляти в малят ознаки аутизму, а також надасть цінні рекомендації щодо спостереження за малюками з розладами аутичного спектра, взаємодії з ними, надання поетапної психолого-педагогічної допомоги їхнім батькам.
    Тарасун В. Дитина з аутизмом: діагностика, взаємодія, допомога // Дошкільне виховання. – 2020. – №6. – С. 10-15.
     Аутизм – не психічне захворювання, а розлад аутичного спектра (РАС), якому властиві певні загальні прояви, насамперед у вигляді порушення поведінки.

ПРОБЛЕМА СВОЄЧАСНОЇ ДІАГНОСТИКИ

    В Україні аутизм у більшості випадків діагностується в дітей віком 5-7, а в США та Європі – від 1 до 2 років.
    На сьогодні в Україні складно своєчасно поставити дитині діагноз «аутизм». Більшість лікарів-педіатрів, так само, як і пересічні її громадяни, поки ще недостатньо знають про аутизм. І більшість батьків, занепокоєних поведінкою своїх дітей, можуть отримати від фахівця некваліфіковану відповідь: «Не хвилюйтеся, дитина ще маленька, ще почне розмовляти, і все буде добре». А це небезпечно і може призвести до незворотних наслідків. Діагностична проблема ускладнюється ще й тим, що пізній мовленнєвий розвиток у хлопчиків в Україні вважається нормою.
    В Європі та США кваліфіковані патронажні сестри, запідозривши аутизм, відразу звертають увагу батьків на незвичайну поведінку їхньої дитини. Рівень поінформованості про аутизм громадян цих країн дуже високий (телебачення, преса, наклейки в метро та на дверях ресторану, що свідчить про розуміння проблеми). Тому переважна більшість дорослих там швидко звертає увагу на незвичайну поведінку дитини та намагається допомогти їй адаптуватися в соціумі.
    Отже, сьогодні актуальною є проблема підвищення рівня поінформованості українського суспільства про аутизм.
    В статті професорки Валентини Тарасун ви знайдете відповіді на давно хвилюючі вас питання, а також поради і цінні рекомендації:
• як вчасно помітити ознаки аутизму;
• як діяти, якщо ви підозрюєте в дитини аутизм; на що звертати увагу;
• як взаємодіяти з дитиною з аутизмом.
    Також пропонується в статті опитувальник для батьків – скринінговий тест для дітей віком 2-2,5 року: http://dv.in.ua/2020-6/p11
    Тест розроблений у США, переведений 27 мовами. Його можуть проводить як фахівці (аутологи), так і батьки чи педагоги.
    При використанні цього тесту батькам важливо зважати на те, що найважливіший індикатор – це рівень мовленнєвого і домовленнєвого розвитку малюка.     
    У відділі періодичних видань Сумської ОУНБ ви знайдете часопис «Дошкільне виховання» за 30 років.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:
    Тарасун В. Дитина з аутизмом: діагностика, взаємодія, допомога // Дошкільне виховання. – 2020. – №6. – С. 10-15.

До Міжнародного дня туризму. Африка

Що насправді ми знаємо про цей велетенський загадковий континент? Тож давайте разом дізнаватися, що цікавого в Африці?  Див.

Прочитавши книгу – перегляньте фільм!

 Роман «Червоне і чорне» Ф. Стендаля – це дзеркало життя, в яке дивиться не тільки письменник, але й читач. Кожен бачить в такому дзеркалі щось своє…Див.

Ненормативна лексика

           Ненормативній лексиці присвячено багато статей, але сьогодні хотілося б звернути вашу увагу на публікації всеукраїнської газети для психологів, учителів та соціальних педагогів «Психолог». Цій темі присвячено червневий номер періодичного видання. Ненормативна лексика – це не тільки сленг, суржик чи недбале, неохайне мовлення, це і найбільша загроза – лихослів’я.

Образи й емоційне приниження досі часто вважають необхідним елементом виховання, це явище називається в психології вербальна агресія і це безумовне зло. Розібратися з самою природою цього негативного явища допоможе стаття Марини Демощук «Вербальна агресія як форма психологічного насильства». В статті розглядається 4 різновиди словесної агресії, фактори виникнення та розвитку агресивної поведінки, додаються приклади вербально-агресивних актів та методи діагностики агресивності. Стаття може стати в нагоді вчителям, психологам, вихователям та всім хто цікавиться вищеназваною темою.

    Демощук М. Вербальна агресія як форма психологічного насильства/ М. Демощук //Психолог. – 2020. – №6. – C. 8–19.

 Тема суржику також надзвичайно актуальна. На жаль, спостерігаємо переважання суржику в усіх сферах спілкування, окрім навчальної. Що таке суржик, чому це явище вивчає не тільки лінгвістика а і соціологіє ви дізнаєтесь з статті Антоніни Гулак «Соціолінгвістика в школі».

 Гулак А. Соціолінгвістика в школі: дослідження мовної ситуації як приклад учнівського проєкту для участі в МАН/ А. Гулак //Психолог. – 2020. –  №6. – C. 20–25.

 Тему ненормативної лексики хоч і часто обговорюють у суспільстві, але їй приділяють недостатньо уваги в профілактичних заходах. Практичне заняття для підвищення рівня професійних знань «Сегменти мовлення» сприятиме розширенню знань про психологічні особливості ненормативної лексики, розвитку критичного мислення та допоможе розвивати навички рефлексії. Представлені різноманітні методи та прийоми: дискусія, міні лекція, групова робота, анкетування. Детально розглядаються чинники, що зумовлюють виникнення комунікативних бар’єрів та основні функції ненормативної лексики. Психологи та соціальні педагоги звернувшись до цього матеріалу зможуть самостійно опрацювати його та використати в практичній роботі.

      Козлова А. Сегменти мовлення: практичне заняття для підвищення рівня професійних знань/ А. Козлова //Психолог. – 2020. – №6. – C. 30–47

 Сьогодні, незважаючи на те, що на шляху лихослів’я виставлені законодавчі перепони (ст.173 Кодексу України про адміністративні порушення), воно незмінно присутнє в нашому повсякденному житті. Діти використовують сленг і лайку через бажання стати крутішими, дорослішими та показати свою значущість. Дорослі мають більший спектр використання ненормативної лексики – зняття напруження, емоційне підсилення мовлення тощо.  Георгій Арабулі експерт із комунікацій допоможе розібратися наскільки проблема ненормативної лексики актуальна в Україні та чому? Як ненормативна лексика впливає на мову, чи потрібно боротися з нею? Звідки беруться слова, які не можна називати? Чи є ненормативна лексика в інших мовах?

 Козлова А. Темна сторона мови. Звідки беруться слова, які не можна називати/ А. Козлова //Психолог. - 2020. - №6. - C. 26-29

 Розбираючись у цій темі ми ставимо мету очистити мову, навчити дітей норм спілкування. Запрошуємо всіх кому не байдуже і хто може долучитися до цієї  спроби. Як би там не було, лихослів’я не має стати нашою візитівкою!

Всеукраїнська газета "Психолог"

 

«Психолог» – всеукраїнська газета для психологів, учителів, соціальних педагогів пропонує теми для розвитку самосвідомості та нової якості життя. Один з номерів присвячений – трудоголізму.

Надмірна працьовитість може свідчити про трудоголізм – одну із форм психологічних залежностей, а зовсім не позитивну рису характеру. Це стан, коли особистість занадто зосереджується на певній трудовій діяльності на користь реалізації в інших життєвих сферах.

Термін «трудоголізм» (роботоголізм) з’явився недавно, його ввів в ужиток американський психолог Уей Едвард Оутсон у книжці «Сповідь трудоголіка» 1971 року видання. Слід зазначити, що науковець розумів трудоголізм як пристрасть до роботи, сильну, неконтрольовану потребу неперервно працювати.

Угорський психоаналітик Шандор Ференці 1919 вперше описав трудоголізм як хворобу. Він ставив діагноз «недільний  невроз» своїм пацієнтам, які себе погано почували, коли завершувався робочий тиждень і дивно видужували, виходячи в понеділок на роботу.

Особистість, яка страждає трудоголізмом, позбавлена можливості працювати, не знаходить собі місця, без причини страждає. Усе, що за межами роботи, для неї означає неробство, лінь, які її дратують. Як і алкоголіки, вони «впираються» до останнього, заперечуючи наявну проблему залежності. Тобто це різновид психологічної залежності, коли центром усього життя людини стає її робота.

Індикатори трудоголізму:                                                                

-        зниження інтересу до людей і життєвих сфер, не пов’язаних із роботою

-        накопичення напруження, негативних переживань через невміння розслабитися

-        зростання страху припустити помилки під час виконання робочих завдань

-        постановка цілей, яких неможливо досягти, або робота без чітких цілей

-        прагнення особи працювати неперервно, доки вистачає сил

-        концентрація на роботі (думках про роботу) в позаробочий час

-        схильність оцінювати інших лише за їхніми трудовими досягненнями

-        надмірна наполегливість у роботі, яка поступово набуває виявів ригідності.

В статті ви знайдете відповіді на запитання як відрізнити трудоголізм від любові до своєї роботи? Де межа… Як проаналізувати власне життя?

Діденко М. Зміщення орієнтацій. Як змінити своє життя/ М. Діденко //Психолог. - 2020. - №5. - C. 8-13.

Здавалося б, що немає нічого поганого в тому, що людина любить свою роботу. Але те, що занадто, то не здраво й не просто так. Трудоголізм – це, по суті, особистісна зміна, яку людина не завжди бачить і сама проблема криється якраз в ЇЇ усвідомленні людиною. Як вийти з цього стану і не зійти з розуму? Чому трудоголізм це погано і для кого погано? Чим відрізняється трудоголізм від псевдотрудоголізму? Що він  спричинив?  Та багато інших питань якими ділиться людина, яка вийшла з цієї проблеми і розповіла іншим як це можна зробити. Пропонує:

Козлова А. На шляху до нової якості життя. Як вийти з трудоголізму й не зійти з розуму/ А. Козлова //Психолог. - 2020. - №5. - C. 16-19.

Якщо змусити алкоголіка, щоб він зізнався про свою тягу до спиртного, то в його голосі почуємо хоч краплю сорому. Запитаєш про це трудоголіка, він навіть загордиться, наївно сплутавши працьовитість із трудоголізмом. Ось така істина цього явища.

Діагностика – невіддільна частина роботи психолога, її можна проводити як в індивідуальній, так і в груповій формі. Якщо говорити про діагностику, то найперше, що робить психолог у межах своєї діяльності – це скринінг, який дає змогу виявити людей із наявним трудоголізмом, тобто тих, кого не побачиш неозброєним оком.

Тамара Грубі, доцент кафедри практичної психології Інституту людини Київського університету ім. Бориса Грінченка пропонує найбільш швидкі та сучасні методики тестування, а це: Голландська шкала трудової залежності Шауфелі, Таріса, Утрехтська шкала залученості до роботи Шауфелі й Беккера, Бергенська шкала трудоголізму, Шкала уникання Мітчелла й Амброуза, Опитувальник «Ви трудоголік?» Ільїна.

Ознайомтеся та долучіться до тестування:

Грубі Т. Діагностика трудоголізму. Швидко, легко й зручно/ Т. Грубі //Психолог. - 2020. - №5. - C. 20-32.

 

Більшість людей доволі поверхнево уявляє свій потенціал, забуваючи використовувати весь арсенал притаманних особистісних якостей. Авторська методика, яка допоможе визначити життєві стратегії та побудувати власний план дій для коригування та профілактики трудоголізму. Пропонуємо для кращого розуміння своїх можливостей та досягнення найліпших результатів ознайомитися з авторською вправою:

 Висока А. Мої стратегії. Авторська вправа уявлень про власний характерологічний потенціал/ А. Висока, Т. Грубі //Психолог. - 2020. - №5. - C. 44-49.

 

У сучасних умовах ринку праці в Україні, коли велика кількість людей працює неофіційно, люди нерідко стають залежними від свого роботодавця, а це в першу чергу і породжує таке явище як псевдотрудоголізм. Хто такі псевдотрудоголіки та як їх розрізняти про це ви дізнаєтеся з статті:

 Загородній М. Відтінки трудоголізму. Хто такі псевдотрудоголіки та як їх розрізняти/ М. Загородній //Психолог. - 2020. - №5.

 

Де шукати енергію для внутрішньої батарейки? Методики, прийоми, заняття… 10 простих кроків до відновлення внутрішніх ресурсів:

-        живи тут і тепер

-        заміни слово «проблема» на «виклик долі»

-        тренуй своє тіло

-        оминай ситуації, на які не маєш впливу

-        дотримуй порядку

-        розмовляй з різними людьми

-        читай добру літературу

-        частіше прислухайся до власного серця

-        почни медитувати

-        закохайся.

Докладніше у статті психолога з Івано-Франківська  Валерії Легкої

Легка В. Де шукати енергію для внутрішньої батарейки?/ Валерія Легка // Психолог. - 2020. - №5 .– С.52–61.

 

Нині є чимало книжок, які дають змогу нам по-іншому поглянути на ситуацію. Хай там як, а вся популярна література містить психологію, яку пояснено просто й доступно для кожної людини.

4 книжки, які змінюють погляд на роботу:

-        «Моє життя на роботі» Генрі Форд. Ця книжка його мемуари, де чимало порад: як стати успішним, заможним і водночас корисним суспільству.

-        «Ефективність. Для тих, хто працює з інформацією» Як устигати більше – і не «загнати» себе.

-        «Твій мозок у роботі. Як припинити відволікатися й працювати продуктивніше»  Дослідник Девід Рок у цій книжці відповідає на запитання як максимально збільшити свої шанси знайти ідеї, які допоможуть вирішити найскладніші проблеми, як ефективніше співпрацювати з іншими людьми.

-        «Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху». Це практичні поради як подолати власні стереотипи й створити для себе інше життя. Абсолютно нові інструменти та прийоми.

4 книжки, які змінюють погляди на роботу // Психолог. - 2020. - №5 .– С. 62-63. Та за електронними адресами:

http://cutt.ly/atnDIJi

http://cutt.ly/PtnDOIA

http://cutt.ly/0tnDAe8

http://cutt.ly/6tnDSmj

Шановні користувачі запрошуємо до відділу періодичних видань Сумської ОУНБ для більш детального ознайомлення з темою.

Алхімія гумору. Нові тренди

Алхімія гумору // Психолог. – 2020. - №4 

             Відомий соціальний психолог, професор Оксфордського університету Майкл Аргайл вказував на те, що почуття гумору і здатність розуміти жарти вважаються ознакою здорової особистості з розвиненим інтелектом.
             Гумор – це значуще почуття в житті кожної людини. Він супроводжує всі типи соціальних взаємодій та є одним із суттєвих ресурсів людини під час вирішення складних ситуацій. Мало хто замислюється над тим, що гумор може бути зброєю, яка допоможе легко та невимушено пройти соціальний шлях. Період будь-яких соціальних змін порушує буденну свідомість людей, а тому старі способи спілкування «не вписуються» в нові вимоги. (Від редактора)
            До XVIII століття сміх розглядали лише в негативних термінах. Не проводили розмежування між «сміхом» та «сміхом над».
            Нині у нашій культурі переважає позитивне уявлення про гумор. Хоча розуміння того, що він може бути агресивним чи недоречним, сприймається швидше як відхилення, а не норма.
            І хоча сьогодні, в часи пандемії коронавірусу, начебто і не до сміху, гумор був і залишається одним із тих дієвих психологічних запобіжників, що дозволяє нам залишатися людьми.

Псатій А. І сміх – не гріх… // Психолог. – 2020. – №4. – С. 8-25. 

           Алла Псатій у своїй статті «І сміх – не гріх…» розглядає гумор як універсальний аспект людського життя та звертає увагу на функції гумору в педагогічній діяльності:

• види гумору;

• складники гумору;

• гумор як інструмент педагогічного процесу;

• форми гумору, що можуть бути використані педагогом;

• правила успішного використання гумору;

• почуття гумору як засіб педагогічної підтримки.

            У практичній діяльності психолога використання гумору займає суттєве місце, і зазвичай може полегшувати процес роботи. Це стосується і працівників всіх категорій освітніх структур. Почуття гумору, дотепність і сміх на сьогодні фахівці ставлять в один ряд з іншими емоційними особливостями педагога. Сучасна освіта потребує від педагога здатність не тільки творчо підходити до вирішення поставлених завдань, критично мислити, мати високі інтелектуальні та комунікативні якості, але й уміти виходити із складних ситуацій, уникати конфліктів, обговорювати протиріччя. Проте можливості сміху в педагогічній практиці вивчені ще не повною мірою.

            Що ж таке почуття гумору? У чому вимірюється? І який стосунок гумор має до освітнього процесу?
            На всі ці запинання відповідає Володимир Миколенко – сімейний психолог, автор теорії та методики «Емоційне Моделювання», засновник і керівник Школи Емоційного Моделювання.

Миколенко В. Етика полюсів // Психолог. – 2020. – №4. – С. 26-31. 

В статті йдеться про особливості використання гумору в психологічній практиці:

• тема гумору в Школі Емоційного Моделювання;

• про розвиток почуття гумору;

• про використання гумору в школі;

• про негативні наслідки використання некоректного гумору;

• про навчання дітей етиці гумору;

• про гумор, сарказм та іронію;

• про співвідношення доброго і злого гумору.

Працюючи з людьми, інколи буває складно зрозуміти, який рівень почуття гумору в людини. Тому для практичного психолога стануть у нагоді критерії оцінювання рівня почуття гумору.

Козлова А. Критерії та рівні вияву почуття гумору // Психолог. – 2020. – №4. – С. 54-55. 

Стаття розглядає:

• Ставлення до гумору. Когнітивний компонент.

• Переживання емоції. Емоційно-оцінний компонент.

• Поведінкові вияви. Поведінковий компонент.

Пам’ятаймо!

Добрий гумор:

• об’єднує в розумінні труднощів і відповідальності;

• сміється над собою;

• допомагає знайти рішення;

• знімає напругу;

• зміцнює впевненість у власних силах;

• радує всіх навколо.

Злий гумор:

• розділяє і шукає винних;

• сміється лише над іншими;

• нічого не вирішує;

• посилює напругу;

• руйнує впевненість у власних силах;

• змушує сумувати інших.



Зустрічайте людей доброзичливо! А тому – усміхайтеся! З доброю усмішкою – до добрих людей!

Легка В. Усміхатися корисно! // Психолог. – 2020. – №4. – С. 36-41. 

             В статті ви знайдете все про вплив усмішки на емоційний стан людини.

             Нині нова українська школа все більше потребує спеціалістів з розвиненими на високому рівні інтелектуальними, комунікативними якостями та новими підходами до навчального процесу.

Горелько О. Нестандартні підходи // Психолог. – 2020. – №4. – С. 42-53. 

            Олена Горелько, практичний психолог Чернігівського навчально-реабілітаційного центру, у своїй статті викладає нестандартні підходи до розвитку професійних здібностей учителя та особливості використання гумору під час освітнього процесу.

             Матеріали з питань розвитку соціально-перцептивних здібностей ви знайдете у відділі періодичних видань Сумської ОУНБ.

Ми чекаємо на вас!

Використані джерела:

1. Псатій А. І сміх – не гріх… // Психолог. – 2020. – №4. – С. 8-25.

2. Миколенко В. Етика полюсів // Психолог. – 2020. – №4. – С. 26-31.

3. Легка В. Усміхатися корисно! // Психолог. – 2020. – №4. – С. 36-41.

4. Горелько О. Нестандартні підходи // Психолог. – 2020. – №4. – С. 42-53.

5. Козлова А. Критерії та рівні вияву почуття гумору // Психолог. – 2020. –

    №4. – 54-55.